Педагогічне портфоліо

Пономарьової Віти Сергіївни

вихователя дошкільного навчального закладу(я/с) №1 "Теремок" Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області

Мета портфоліо

1.     Презентувати результати навчально-виховної роботи для оцінки своєї професійної компетентності.

2.     Здійснити аналіз, узагальнення та систематизацію педагогічного досвіду.

3.     Систематизувати навчальні матеріали і напрацювання для демонстрації та атестації.

4.     Фіксувати зміни й зростання за певний час.

Есе на тему:

«Від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу»

Дозволю собі погодитися з думкою великого англійського філософа і педагога Джона Локка про те, що «від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу».

Недарма говорять, що нація народжується біля дитячої колиски, адже в житті все починається з дитинства, і від правильного виховання дітей залежить благоустрій усього народу, майбутнє суспільства.

Від роду до народу, від родини – до нації – такий природний шлях розвитку кожної дитини, який реалізує сім’я”.

Мати і батько є головними природними вихователями. Святий обов’язок батьків, переданий їм у спадок від дідів і прадідів, - бути національно свідомими, палкими патріотами і стійкими громадянами України.

Як дбайливо хлібороб готує ниву до нового врожаю, так і батьки повинні сіяти зерна добра і любові в душах і серцях своїх дітей.

Дитина з’являється на світ і робить перші кроки через спілкування з людьми, перед усім з батьками, рідними, спочатку засобами дитячої, а згодом материнської мови. З ростом дитини коло її спілкування та трудових обов’язків поступово розширюється з – ровесниками і старшими у дворі чи дитячому садку переважно через дитячі ігри та забави, участь у постійній праці. Одну а головних ролей у становленні дитини як особистості відіграє рідне материнське слово. Дитина почуває себе щасливою, коли росте в колі своїх сестер та батьків, вбирає ласку дідусів і бабусь, доброзичливу увагу

родичів,  сусідів.

      Любов до рідного краю, мови починається з маминої колисаночки. В ній – материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості.

      Вони надзвичайно образні, мелодійні, лагідні, щирі, задушевні. Передаючи їх немовляті, як і своє молоко, ненька переливає в його душу мудрість народу, виколисує з нього майбутню людину.

     Немовля з найраннішого дитинства живиться поезією мови мелодіями, виробленими мільйонами матерів. Одна матуся підмітила поетичний образ, а інша прикрасила, мов квітами, щебетанням пташок. Помічниками матері у розвитку уявлень дитини про світ стають вітер і дощ, трави і квіти, які допомагають їй виявляти материнську турботу.

       Про безмежну материнську доброту, всепрощаючу любов і самопожертву складено легенди. “Коли в серці синовому загориться іскра, в тисячу разів менша від вогнища материнської любові, то й тоді ця іскра буде все життя людське горіти незгасимим полум’ям” – говорить старовинна українська мудрість.

      Наукою доведено: майбутня людина формується в основному до семи років. Саме тоді закладаються і основи духовності. Якщо в цей час дитина не чула рідної мови, то потім хоч і зможе її вивчити, але ніколи не вбере в свою душу, не наснажиться нею.

     Умовою виховання дитини є передача їй духовної спадщини народу, його моральних ідеалів. Тому вихователі постійно звертаються до народної творчості. До скарбів українського фольклору належать прислів’я, приказки, загадки та казки. Постійне вико­ристання фольклорних жанрів сприяє розвитку мовлення дитини, збагаченню її мови зразками народної мудрості, знайомить дитину з усім, що її оточує, сіє в душу добро, виховує повагу й лю­бов до рідної мови.

Про силу виховного впливу батьків красномовно говорять такі українські народні прислів’я і приказки:  «Який кущ, така й хворостина, який батько,така й дитина», «Які мамо й тато, таке й дитятко».

Крім батьків наставниками є педагоги. Всі вони намагаються зробити з маленької недосвідченої дитини дорослу, розумну людину. Давайте поміркуємо над словами Цицерона про те, що маючи поганих кравців, не матимемо гарного одягу, поганих пекарів – їстимемо такий – сякий хліб, а якщо матимемо поганих учителів, то не буде в нас майбутнього. «Вихователь має бути таким, яким він хоче бачити своїх вихованців» - говорив К.Ушинський.  Як і раніше, вихователь має бути зразком в усьому – в спілкуванні, культурі, манері триматися, своєї впевненості. Потрібно бути сонячними людьми, пророками, які несуть світло людям і ведуть націю в прекрасне майбутнє.

Тож нехай стежин­ка, з якої починається шлях дитини в цікавий світ життя, складається з ніжної маминої колискової, з мудрої бать­ківської поради, з бабусиної казочки, з дідусевої байки!

    Нам, сучасним українцям, важливо, якими будуть наші діти в майбутньому.

1.Загальні відомості

Післядипломна самоосвіта

2. Методична діяльність.

Тема самоосвіти: «Виховання національно свідомої особистості засобами народознавства».

2.1.Професійне кредо:

"Цілеспямованість, творчий пошук, творче дослідження, особистий приклад"

2.2. План самоосвітньої діяльності:

2.3. Педагогічні технології

1.     Інформаційно-комунікативні.

2.     Практичні.

3.     Ігрові.

4.     Інтегральні.

5.     Моніторинг.

2.4.                    Виступи на педагогічних семінарах, МО.

3.     Результати педагогічної діяльності

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Головна мета роботи — пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Для її реалізації необхідно використовувати спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до природоохоронної діяльності. Малюкам про природу розповідають їхні улюблені казкові персонажі — Озивайко, Добрик, Джмелик із журналу "Джміль", хлопчик Помагай, Травознай та інші. Доброю традицією може стати проведення "Днів Землі" з участю батьків, коли розцвітає і за­плітається у віночок буйної зелені вся територія дитячого садка.

Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво. Необхідно, щоб твори мистецтва, які використовуються у роботі з дітьми були високохудожніми.

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які про-славили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, манд-рівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером" українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності.